[You can call me Vi] [засновано на реальній людині]

[.Не подумайте, що параноїк, але мені здається, що хтось постійно мене читає}


karmacoma

.{Маленька історія великого міста}

 
Я вдивлявся в монітор. 
Очі різало від страшного болю. 
Вже більше не вистачало сил. 
Закрив лептоп. 
Прямісінько в одязі звалився на ліжко.
Відчував себе нічим. 
Якоюсь пусткою.
Ніби банкою з під пепсі, 
яку ще потім зіжм'якали.
Провалився у сон.  
Прокинувся після обіду наступного дня, ше більше розбитий ніж до сну.
На годинник не вистачило сил поглянути.
Мабуть година друга.
Закрив очі. 
Розплющив. 
Годинник показував сьому...
Скільки я проспав?
Не знаю. 
Телефон... Глухо. 
Ніхто не телефонував.
Нікому не потрібен. 
Заплющив очі. 
В голові промайнуло одне:
”Треба встати й піти на вулицю.”
Сил вистачило скотитися з ліжка. 
Зібрав залишок волі. 
Ледве піднявся. 
Головний біль знову притиснув до долівки. 
Все ж таки встав.
Вивалився за двері. 
На вулиці було холодно. 
Намагався перейти через дорогу. 
Впав. 
Десь крізь темряву промайнуло чиєсь ніжне: ”Я поїду з ним”.
Пам'ятаю, як серце боліло. 
Пам'ятаю відривки з облич лікарів. 
Кілька коротких як мить картинок. 
Мене винесло за межі тіла. 
Пам'ятаю заплакану дівчину біля операційної. 
Пам'ятаю як на вулиці йшов дощ.
Пам'ятаю піт на чолі головлікаря.
Пам'ятаю як він безнадійно намагався повернути мене до життя.
І таки повернув. 
Розплющив очі.
Зробив глибокий вдих. 
Запаморочилась голова. 
Втратив свідомість. 
Прийшов до тями вже в палаті. 
За руку мене тримала дівчина з рудим волосся і зеленими очима. 
Я злякався того, що не міг пригадати хто вона. 
-Хто ви?
-Ви мене не знаєте. Мене звати Іванна.
Полегшало...
-Чому ви тут?
-Мені було вас шкода... Й треба було, щоб хтось поїхав з вами. 
-Що зі мною було?
-Ви пережили клінічну смерть. 
Заплющив очі. 
-Що з вами?
-Все гаразд. Коли мене випишуть?
-За тиждень.
-Хочу зараз.
-Не можна.
-Лікарю!
-Тихіше! Прошу вас...
-Добре...
На протязі тижня Іванна щодня навіщала мене.
В день, коли мене виписували, вона не прийшла. 
Я чекав цілий день. 
Її не було.
-Як ви себе почуваєте? - запитав лікар
-Чудово.
-А по вас не скажеш... Хто та дівчина?
-Не знаю.
-Хм... Не забувайте, що вам не можна хвилюватись.
Я блукав містом з надією на те, що зустріну її.
Промайнуло два місяці. 
Я майже з'їхав з глузду. 
Якось ввечері я зустрів її...
Але не саму. 
З якимось чоловіком... 
П'яним... І маленькою дівчинкою років чотирьох-п'яти. 
Вона впізнала мене.
Перелякалась. 
Я йшов за ними...
Зайшов до будинку...
Піднявся на поверх...
-Що ти тут робиш? - грізно запитала вона
-Що з твоїм обличчям? - її обличчя ”прикрашав” синець. - І руками...
Вона сховала руки в рукави.
-Йди звідси. Я тебе прошу... Доки Макс не побачив. 
-Йдемо разом. 
-Не можу. 
-Чому? Ти сама не хочеш бути тут. 
-Звідкіль тобі знати? - Вона розплакалась.
На коридор вийшла дівчинка. 
-Мамусю... Ти плачеш?
-Ні, люба. 
-Ви образили мою маму! - нахнюпившись звернулась до мене. 
-Ні, сонечко... Я б ніколи...
-Тоді чому вона плаче?
-Я не знаю. Розкажи мені.
-Ви злий!
Я присів і поглянув в її оченятка. 
-Може ти  й злий... Але тобі дуже сумно... І очі в тебе... добрі...
-Іва! - почувся крик із квартири. - Що ти там с..а робиш? П....й сюди б...ь!
Дівчинка здригнулась й кинулась мені на шию, притискаючи голову до моїх грудей. 
-Йдемо доню. - Вона забрала дитину від мене. Дівчинка шукала в мене порятунку.
-Йдемо звідси... Будь-ласка...
-Мама... Пішли з дядьою... Він хороший. 
Іванка пішла з дічинкою до квартир. 
Лунали крики...
Я вже нічого не розумів. 
Сів на сходи.
З очей хлинули сльози. 
Наступного дня я повернувся сюди й зустрів Іванну на вулиці. На її обличчі були сліди побоїв...
В середині мене щось різануло...
Вона накинулась на мене майже з кулаками.
-Це все через тебе! Через тебе!
В неї почалась істерика. 
Потім вона почала задихатися...
Знову швидка...
 
-Скоро ми вже приїдемо? Я хочу до мами...
-Ще трішки, сонечко. Он за тим будиночком лікарня. 
Дівчинка одразу кинулась до Іванни, щойно ми ввійшли до палати. 
-Матусю... Мамочко... Як ти себе почуваєш?
-Гарно, мила моя. 
-Я поклав квіти на тумбочку. 
-Ірочко, ти дозволиш ми з твоєю мамою хвилинку поговоримо?
-Мууу....
-Всього лише хвилинку. 
-Нууу добреее...
Я попросив медсестру приглянути й не спускати з Ірочки очей. 
-Як ти?
-Добре...
-Тепер я не піду просто так. 
Я знайду для вас нову квартиру...
Допоможу з грошима...
-Мені не потрібно нічого від тебе. 
-Іванко...
-Забирайся.
Я дістав конверт і поклав його на тумбочку. 
-Викинеш, якщо вони тобі не знадобляться. 
 
-Мама, а куди  Святослав пішов?
-Не знаю.  - На очах Іванни з'явились сльози. 
-Ти його вигнала?
-Дівчинка вибігла з палати. 
-Куди ти, Ірочко?!
Іванка кинулась у слід. 
 
-Свят! Свят! - почув я за спиною. Оглянувся. Ірочка бігла до мене. Взяв її на руки. Іванка зупинилась за кілька метрів.  Ми дивились один на одного. 
Через мить ми обійнялись... 
Іванна плакала притиснувшись до моїх грудей.
 
 
 
Скоро ми одружились. 
Я удочерив Ірочку
Через 5 років якось зустрівся нам Максим...
Він благав мене дозволити йому поговорити з донькою. 
-Я не маю права тобі заборонити... Але не зроби їй боляче.
-Дякую тобі!
-Вибач мені, доню... За все. - Сказав він обіймаючи дівчинку й заливаючись сльозами.  Більше він не міг нічого сказати.
Я заспокоїв Іванку. 
Потім він підійшов і до неї. 
-Безглуздо просити вибачення у тебе...
Але я прошу...
Знаю... Що ти ніколи мені не пробачиш.  - Він стояв на колінях й обіймав її ноги. 
Щоками Іванки текли сльози... 
Потім він потиснув руку мені...
З великою щирістю...
-Бережи їх!
-Бережу мов зіницю ока. 
-Дозволиш мені бачитись з донькою?
-Якщо вона не буде проти.
 
 
 
                                           07.05.2011


Рекомендовать запись
Оцените пост:

Откуда приходят на эту запись за последний месяц   1 день 10 дней 30 дней

Нет данных

Показать смайлы
 

Комментариев: 5

Можно сказать история со счастливым завершением))). В жизни такое редко бывает...
Але буває...)
Рекомендовал эту запись
Рекомендував цей запис

сентиментально.

так... саме так і хотів.

 



Мітки

Я на інших сайтах:

poetryclub.com.ua - karmacoma


ХБ-шний вік
07032007_1_10_31_2_0_0_Hdf20ede020-d5c120e2-e6e53a__.gif

Календар
Февраль
ПнВтСрЧтПтСбВск
    
1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28

Мои фотоальбомы

Киносеансы в Киеве
ОБОЗ.ua