[You can call me Vi] [засновано на реальній людині]

[.Не подумайте, що параноїк, але мені здається, що хтось постійно мене читає}


karmacoma

Хлопчик, що любив дивитися у вікно

Хлопчик, котрий любив дивитися у вікно.

 

Він часто дивився у вікно. Певне постійно. Зрання зустрічав веселе Сонечко, що лише прокидалось, розпрямляло свої промінчики, обіймало землю й радісно посміхалось. Небо починало фарбуватися у різні неповторні кольори, створюючи фантастичну ірреальну картину.

Проходило зовсім мало часу, як вулицями починали метушитися люди. Було щось дотепне у цьому їх поспіху. Вони були сонні, невиспані, злі. Вони викликали сміх у хлопчика, котрий любив дивитися у вікно. Ті люди котрих він не знав, здавались йому дивними, але час від часу і йому хотілось метушитися поряд із ними, і, нарешті, дізнатись — які вони? Але навряд він колись дізнається про те, бо вийти з цієї квартири йому не доля.

Дивлячись як летять птахи мріяв і сам стати птахом. Покинувши це крісло разом із нікчемним тілом, котре його не слухається він мріяв злетіти у небо, і не сідаючи літати... літати... літати... Мабуть він би й справді ніколи не сідав, бо насидівся за свій невеликий вік.

За спогляданням того метушіння час спливав швидко. Сонечко потрошку збиралось додому й неквапливими кроками йшло. Світло починало зменшуватись, зменшуватись... Сонечко потрошку ховалось за горизонт, а замість нього випливав молодий місяць. Замість сонечка встелював промінчиками дорогу. Але один дивний промінь потрапив на підвіконня хлопчика, котрий любив дивитися у вікно. До того променя приєднувались інші. Нарешті з променів утворилася місячна дорога. Місяць запрошував хлопчика на прогулянку до себе.

  • Але як? - запитував хлопчик не вірячи. - Я ж не можу рухатись

  • Як це не можеш? - запитав Місяць. - Забудь про те. Просто бери і йди до мене, а я тебе спіймаю і триматиму.

 

Неквапливими рухами хлопчик почав підійматися думаючи, що то йому сниться. А Місяць посміхався йому на зустріч підтримуючи променями. Крок за кроком, йшов місяцевою дорогою той, хто любив дивитися у вікно.

На ранок ніхто не зустрічав Сонечко в тому вікні. Воно було здивоване, але мабуть здогадалось, що хлопчик залишився блукати місяцевими дорогами, разом зі своїм новим другом — Місяцем.

09.03.2012.

 

Оригінал тутечки: http://v1v0zabra.blogspot.com/2012/03/blog-post_6886.html



Рекомендовать запись
Оцените пост:

Откуда приходят на эту запись за последний месяц   1 день 10 дней 30 дней

Показать смайлы
 

Комментариев: 26

Рекомендовал эту запись

Красиво, але трохи сумно...

А под окном, вокруг окрашенного кровью асфальта, суетилась скорая...)
Він не помер!
Это у меня был приступ мизантропии)
Ну хоч не бунтарства.)
бунтарство прошло)
сумно і спокійно водночас, бо він став вільний
Рекомендовал эту запись
Рекомендовал эту запись
Рекомендовал эту запись
Проняло. Спасибо Вам.
Дякую, що витрачили час на прочитання.
Рекомендовал эту запись

Сумно. Гарно написано. Такі оповідання, попри сум, дають щем надії... волосинку надії, що в хлопчика все склалось добре. Це виховує почуття у читача.

Хм... Дякую, за такий гарний відгук. Отримати його від тебе було дуже приємно.
Взагалі, для мене воно більш мрійливе, ніж сумне. Якась надія на те, що така от дитина із вадами й справді зможе встати і блукати місяцевими дорогами. Нехай це не реально, але я б дуже хотів цього.
Надія робить з людьми дива.
Ты с творчеством Крапивина ознакомлен???
Не широко, але одну книгу маю. Зокрема "Ампула Грина", "Крапивинский календарь", "Белые башни родины", а що?
Просто чем-то напомнило его манеру написания...
Цікаво... І приємно, бо пише він гарно.

 



Мітки

Я на інших сайтах:

poetryclub.com.ua - karmacoma


ХБ-шний вік
07032007_1_10_31_2_0_0_Hdf20ede020-d5c120e2-e6e53a__.gif

Календар
Февраль
ПнВтСрЧтПтСбВск
    
1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28

Мои фотоальбомы

Киносеансы в Киеве
ОБОЗ.ua