[You can call me Vi] [засновано на реальній людині]

[.Не подумайте, що параноїк, але мені здається, що хтось постійно мене читає}


karmacoma

Ми не існуємо у місті що ніколи не існувало

Ми стоятимемо обійнявшись на пероні вокзалу

У вкритому туманом місті що ніколи не існувало

Наші губи наближатимуться до повного зближення

А думки шаленітимуть від міцного напруження


Далеко за межами голосно щебетатимуть птахи

Що не існують так само як і ми і це місто

І щойно ми звернемо увагу на красивий спів

Як вони розчиняться в повітрі котре тут не свіже


Варто нам захотіти і горизонт намалює гори

На уявному пероні метушитимуться люди

В очікуванні потягу що ніколи сюди не приїде

Бо його як і нас і пташок і міста не існує


Ми не намагатимемося зрозуміти де ми і що ми

Чи  ми є чи ми вигадка чиєїсь дурної фантазії

Ми віддаватимемося одне одному все палкіше

Бо раптом ми існуємо і це було в останнє


Ми знову сховаємось у межах фантастичної мрії

Що мов гіркий туман поглинає нашу свідомість

І більше не бачимо і не чуємо нічого що навколо

Бо у нас є лише ми і цей світ Боги створили нам

 

Оригінал тут : http://v1v0zabra.blogspot.com/2012/04/blog-post_03.html



Рекомендовать запись
Оцените пост:

Откуда приходят на эту запись за последний месяц   1 день 10 дней 30 дней

Нет данных

Показать смайлы
 

Комментариев: 17

Дякую

 



Мітки

Я на інших сайтах:

poetryclub.com.ua - karmacoma


ХБ-шний вік
07032007_1_10_31_2_0_0_Hdf20ede020-d5c120e2-e6e53a__.gif

Календар
Февраль
ПнВтСрЧтПтСбВск
    
1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28

Мои фотоальбомы

Киносеансы в Киеве
ОБОЗ.ua