[You can call me Vi] [засновано на реальній людині]

[.Не подумайте, що параноїк, але мені здається, що хтось постійно мене читає}


karmacoma

Ернест Хемінґуей. По кому подзвін. (англ. For Whom the Bell Tolls.)

Ернест Хемінґуей. По кому подзвін. (англ. For Whom the Bell Tolls.)


PevhtZrOG5_YQsGbJdIK7xXDbBENQ72xt80zE7F2gty7VqsXUNT35qKDIM23kZ8Fc0Kbtn10JehOFQr0ddti7cDrmVX9W9tzSBwCK6-YU2NYfWiv31U

 

Певне, що нічого дивного в тім, що перед написанням відгуку про якусь книгу я зовсім не читаю відгуки інших. Це дозволяє зберегти чистоту експерименту, себто неупередженість, та разом із тим перевірити свою прозорливість і здатність вбачити те, що сказав автор поміж рядків. Не знаю наскільки в мене це добре виходить, впевнений, що погано, бо я не проводжу глибокий аналіз прочитаного, але все одно, маю блоґерську звичку ділитися власними думками.

”По кому подзвін” - це не перший роман старого Хема, котрий я прочитав. Не раз за шкільної програми нам доводилося відкривати книги цього талановитого майстра, нещодавно я ще й прочитав ”Острови В Океані”, тому якесь певне загальне уявлення про письменника вже має скластися. Головною тематикою творчості Хемінґуея є війна (”По кому подзвін”, ”Прощавай, зброє!”, ”Острови в Океані”, ”Фієста”). Про війну Хемінґуей знає не із розповідей, а із власного досвіду: Перша Світова війна, громадянська війна в Іспанії, Друга Світова війна... І на тих війнах надивишся такого, що й справді зненавидиш ту puta guerra.

”По кому подзвін” хтось справедливо вважає magnum opus творчості Хемінґуея. Я ж поки утримаюсь від таких слів, бо не мав змоги осягнути, а затим і оцінити всю бібліографічну картину цього автора. Надихнув до такої назви вірш англійського поета Джона Дона з такою ж назвою:

”По кому подзвін

Немає людини, котра була б мов Острів,

сама по собі, кожна людина є частина Материка, частина суші;

І якщо хвилею змиє у море берегову Скелю,

менше стане Європа,

і так само, якщо змиє край Мису, і зруйнує

Замок твій, і Друга твого;

Смерть кожної Людини применшує й мене,

бо я єдний з усім Людством,

тому ніколи не питай, по кому Подзвін;

він дзвенить  і по Тобі . ”

Читаючи книгу, я знову по новім розкрив для себе майстерність Хемінґуея, який вміє писати просто про складне, між тим абсолютно точно передавати й відтворювати емоції та характери персонажів. Історія роману розповідає про долю американського підривника, який приходить у табір іспанських партизанів задля того, щоб виконати наказ - підірвати міст, тим самим заблокувавши хід німецьких військ. Але Роберт Джордан ще не знав, що саме тут він зустріне своє кохання - Марію, гарного друга - Ансельмо.

Роман наповнений не просто описом подій і надто захованими поглядами самого автора. Ні. Головні герої ненавидять війну, вони лаються на неї, вони хочуть миру і віддані обов’язку перед Батьківщиною. Не рідко трапляються роздуми Роберта, які ледь не сам Ернест Хемінґуей промовляє вустами підривника.

Так, ця книга безсумнівно вражає. Вражає всім. Хтось із сучасної молоді скаже: ”Сюжет баналєн” і всядеться до перегляду чергового американського військового бойовика. Але роман Ернеста Хемінґуея все одно залишиться драматичним і трагічним витвором мистецтва, котрим можна лише захоплюватись.

Оцінка: 10/10.

оригінал тут: http://v1v0zabra.blogspot.com/2012/07/blog-post.html



Рекомендовать запись
Оцените пост:

Откуда приходят на эту запись за последний месяц   1 день 10 дней 30 дней

Нет данных

Показать смайлы
 

Комментариев: 29

один з моїх улюблених творів Хема.
А який най ?
мабуть він і є.
А що ще особливо подобається?
Ремарк "На західному фронті без змін"
Хм. Завантажу до прочитання.

 



Мітки

Я на інших сайтах:

poetryclub.com.ua - karmacoma


ХБ-шний вік
07032007_1_10_31_2_0_0_Hdf20ede020-d5c120e2-e6e53a__.gif

Календар
Февраль
ПнВтСрЧтПтСбВск
    
1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28

Мои фотоальбомы

Киносеансы в Киеве
ОБОЗ.ua